THE DIARY GAME

День під лозунгом воскресни з попелу і стань кращою версією себе як фенікс.
Так трішки пафосно, та саме так я сьогодні себе почуваю.
Останні дні все більше і більше думки про життя не покидали моєї головоньки. Було враження ніби я не на своєму місці, ніби марную такий безцінний час який даний нам на життя, саме на життя а не гонкою за чимось.
От не можу пояснити нормально той стан, сподіваюся ви зрозуміли що саме я хотіла сказати.

Останні місяці так морально і фізично вимотали, що навіть з'являлися думки покинути свою улюбену справу від якої насправді ловила кайф. Не передати словами відчуття коли скидають відео задоволених маленьких покупців. Ці справжні емоції жоден актор незможе виповнити, радісні погляди та посмішка від вуха до вуха. Це данихало на роботу, давало сили працювати не дивлячись на втому і хвороби але останнім часом все зникло, я перестала радіти дрібничкам та взагалі нічого не могло зрушити з мертвої точки допоки одним ранком не прокинулася з думкою так більше продовжуватися не може.

Як би там не було, а життя воно продовжується, потрібно навчитися ( знову) переступати через це все і йти своїм життєвим шляхом. Воно мене навчило завжди полягатися на себе і не чекати на можливу чиюсь допомогу.
Не приймати близько до серця обставини адже їх завжди можна переграти на користь собі.

Моє ім'я в перекладі з давньогрецької мови — «воскресіння». Як відчувається саме воскреснути, за все прожите життя такий стан переживала тричі і він насправді був як воскреснути з попелу як фенікс.
Ранок сьогоднішнього дня показав - пора, не потрібно чекати якогось поштовха потрібно возродитися і сяяти ще яскравіше.

PS Щось сьогодні допис вийшов надто емоційний. Давно вже помітила коли напишу так стає більш легше тому не судіть занадто строго.