Спека перед грозою

Привіт, друзі!

Тільки-но взявся писати допис — а вже куняю. Якийсь непорядок! Тому треба поспішати, поки не заснув остаточно тут у кріслі перед комп’ютером хвилин на тридцять.

Отже, сьогодні субота, і вдалося присвятити більше часу теплиці, про яку я почав розповідати вчора. Тим паче, що зранку були «вільні руки» — тобто мій шваґро)) Основну роботу ми з ним зробили: скрутили докупи каркас теплиці. Наживили всі частини, використали болти, гайки, шайби — і зібрали такий-от каркас.

Потім він поїхав, бо вони з сестрою мали їхати на ювілей до своєї мами — сьогодні їй 60 років. А я залишився дотягувати решту: прикручувати, вкопувати якорі, вирівнювати.

Якорі — це ті штуки, які я показував вам учора. Вони потрібні, щоб ставити теплицю просто на ґрунт, а не на дерев’яний, кам’яний чи бетонний фундамент. Якорі — це такі Т-подібні металеві палички, які вкопуються в ямки.

Після обіду я ще спромігся прикрутити завіси до металевих дверцят — тих, що будуть відкривати й закривати теплицю (і спереду, і ззаду). Прикрутив їх до каркасу спеціальними саморізами по металу.

Цілий день, хочу сказати, було спекотно. Лише іноді проходив легкий вітерець, який дарував кайфову, відпочинкову атмосферу. Сонечко світило, було дуже тепло — прямо згадалося море й відпустка.

Але під вечір погода почала псуватися: налетів сильний вітер, з’явилися темні хмари. Я почав швидко скручуватись — буквально! Переноску намотав на дощечку, все повідключав, поскладав. Повністю доробити не встиг, але зробив багато. Каркас уже стоїть — а це головне!

Наступного разу залишиться прикрутити торцеві частини та листи склопластику.

Налетіла чорна хмара, пригнала грозу. Почався дощ, але я встиг — практично до секунди! Навіть дві форточки ще встиг прикрутити. Потім уже капало мені на голову — але справу завершив.

Дощ ішов недовго й був не дуже сильним, але землю змочив добре. Та й пилюку, яка вже дратувала останніми днями, нарешті прибив. А ще була гроза — з блискавицями.

Після грози з’явилась веселка — точніше, невеликий шматочок. Якби сонце засвітило трохи сильніше — була б бомбезна!

Отакий день. А тепер, мабуть, справді піду куняти. Добраніч усім!

P. S. А на фото — мої руки, брудні від роботи з каркасом. 😊 Чесно кажучи, не знаю точно, з якого саме металу він зроблений, але той факт, що я постійно тримав у руках ці дуги, з’єднання, болти, — усе це залишило помітний слід. Темний наліт одразу в’ївся в шкіру, і мої руки стали такими, як ви бачите на першому фото. Але воно все доволі легко відмивається, тож проблеми ніяких не було)).